Свято вшанування великого Кобзаря

Підсумковий  урок  читання  по темі  «Шевченкове слово» 3 клас Підготувала вчитель Новохатько Олена Іванівна  Вшанування пам’яті  великого Кобзаря Ведуча: Сьогодні наш святковий захід присвячена великому поету України Тарасу Григоровичу Шевченку, творчість якого знають і люблять всі народи світу.           Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар! Учениця 1. Щовесни, коли тануть сніги   І на рясті засяє веселка,  Повні сил і живої снаги Ми вшановуєм пам'ять Шевченка  Учениця 2. То була дивовижна зоря На убору і світом забуту,  Щоб її до життя повенути, Бог послав Кобзаря. Учениця 3. Ти, Тарасе, сьогодні Нас зібравдокупи.  І зійшлися у цій школі Шевченка онуки. Пісня «Одна калина» Ведуча:   Хліб і сіль тобі, Тарасе,                         Сьогодні підносимо …                         Вшанувати цю гостинність   Оплесками просимо! Учениця 4. Ти зорею сіяєш у прейдешнім віку,  Сходиш хлібом духовним на яр – рушнику У розкрилі земних і заобрійних трас  Височієш над світом, великий Тарас.   Учениця 5. Твій голос – повнить пшеничний колос,  Бо те, за що ми жили й боролись, Твій сон щасливий, зоря твоя, Велика, вольна, нова сім’я!..  Ведуча: Т. Шевченко звеличив Україну,  Звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося Серцем Шевченківських творів.  Проймемося їхнім духом, тим самим  Зможемо виконати поетові заповіти: А що нам заповідав Кобзар?  Учениця 5. Не одцурайтесь своєї мови  Ні в тихі дні, ні в дні громові,  Ні в дні підступно мовчазні, Коли стоїш на крутизні один,  Чолом сягнувши птаха, Й холодний вітер попід пахви Бере і забиває дух,  Щоб ти скорився і притих Не одцурайся, мій сину, мови! У тебе іншої нема. Без неї – просто плоть німа! Без мови в світі нас – нема. Учениця.  Учітесь, читайте,  І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває,  Того бог карає,  Того діти цураються,  В хату не пускають Учениця. У мене в сім’ї великій, В сімї вольнійц, новій, Не забудьте памянути  Незлим тихим словом. Ведуча. «Незлим тихим словом згадуємо ми свого Кобзаря, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми??? Учениця.  Залишим у спадок новим поколінням  Свої ідеали й свої устремління Могутню Вкраїну, в якій наша сила,  І геній Шевченка, як нації крила.  Учениця.  Залишим і те, що душею народу Зовуть недаремно від роду до роду, Як вищу красу і життеву основу, Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову! Ведуча. Всі свої вірші Шевченко пише чарівною, барвистою українською мовою, близькою до народної. Тому вірші його легко читати і запамятовувати. Вітер сонце, зорі, дерева – все оживає у віршах Шевченка.  Учениця.  Зоре моя вечірняя, Зійди над горою Поговорим тихесенько  В неволі з тобою. Розкажи, як зха горою  Сонечко сідає,  Як у Дніпра веселочка  Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила,  А над самою водою Верба похилилась Ведуча. Тарас Шевченко – поет , художник, патріот. Учень.  Кобзарем ми його звемо Так від роду і до роду Кожен вірш свій і поему  Він присвячував народу Учениця.  Благословен той день і час  Коли прослалась килимами, Земля, яку сходив Тарас Малими босими нагами. Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами – сльозами. Учень.  В похилій хаті, край села Над ставом чистим і прозорим Життя Тарасику дала Кріпачка – мати, вбита горем   Ведуча. Багато віршів Шевченка стали народними піснями. Український композитор Лисенко написав музику більше ніж на 100 творів Кобзаря. Ось послухайте одну з них. (Діти співають пісню «По діброві вітер віє»)  Ведуча. Тарасику було 11 років, коли він залишився круглою сиротою. Тяжко жити сиротою, в наймах. Ким тільки він небув: і пастухом,                                     і погоничем, і нянькою, і воду носив школярам. Учениця.  «Не називаю її раєм,                    Тії хатиночки у гаї Над чистим ставом край села  Мене там мати повила, І, повиваючи, співала В свою дитину. Учениця.  За що, не знаю, називають                   Хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись,  Мої там сльози пролились Найперші сльози. Учениця.  Не на шовкових пелюшках  Не у величному палаці –  В хатині бідній він родивсь Серед неволі, тьми і праці. Ведуча. Посміхнулася Шевченку доля у 1838 році. Було йому 24 роки. Благородні друзі викупили його з рабства. Ставши вільним Шевченко вступив до академії мистецтв. Багато в цей період написав віршів.  Учениця.  Хто, скажіть бо, міг подумать, Що в такій неволі Збереглись скарби в Тараса, Незнані ніколи? Учениця. Ні царі, ні їхні слуги, Ні пани прокляті! Не змогли забрать, украсти Ці скарби багаті. Учениця. І пішли слова Тараса Мандрувати всюди –  Просто в серце западали Кріпацького люду. Учениця.Приходить Шевченко не мертвий, Шевченко потрібний живим –  Зявляється дужий і впертий,  Поставши над часом новим. Учениця.  Хай кожна освятиться хата З козацького роду – коша, Де мрія співцева крилата, Тарасова щира душа. Учениця. Настане той час і година,  Коли на таланти рясна, Шевченкова буде Вкраїна Розквітне вона, як весна! Ведуча. Дуже любив поєт свою Україну, порівнював її з образом матері. Україно! Україно!  Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько. Народжений матірю – кріпачкою, і сам кріпак, він пізнав гіркотужиття, розуміє і відчуваєдушу людей, їхнє тяжке становище. Тому з болем і сумом він пише: Учениця. Аж страх погано У тім хорошому селі Чорніше чорної землі Блукають люди...  Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли,  Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!...  Учениця. Але Шевченко хоче бачити україну вільною, а людей – веселими і щасливими. А як не бачиш того лиха, То скрізь здається любо, тихо, І на Україні добро. Між горами старий Дніпро Неначе в молоці дитина,  Красується, любується на всю Україну Апонад ним зеленіють Широкії села, А у селах у веселих І люди веселі. Ведуча.  Тарас Шевченко лишив нам свіої слова – заповіти, які допомагають нам жити. Їх називаютьзолотими словами Шевченка. Учениця. Свою Україну любіть,  Любіть її во время люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Учениця. Не цурайтесь того слова, Що мати співала, Як малого сповивала, З малим розмовляла. Учениця. Любітеся, брати мої,  Вкраїну любіте. І за неї, безталанну, Господа моліте. Обніміте ж брати мої, Найменшого брата, -  Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. Учениця. І на оновленій землі Врага не буде супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі ...  Ведуча.  10 років заслання підірвали здоров’я Шевченка. А 10 березня 1861 року перестало битися серце Кобзаря. Багато літ минуло з того часу, Праправнуки вивчають «Заповіт», У Каневі вклоняється Тарасу Не тільки Україна – цілий світ!!! І сьогодні ми виконуємо ще один заповіт Шеввченка. І мене в сім’ї великій В сімї вольній, новій, Не забудьте помянути Незлим, тихим словом! 10 березня – день пам’яті Шевченка. Учень. Поховали ... Тихесенько Україна плаче. Поховали дух великий  І серце гаряче Поховала, наша мати  Найкращого Сина –  «Вічну пам’ять» заспівала  Уся Україна! Ведуча1. Ми, учні, повинні дорожити Шевченком. Любити Україну, як любив її поет. Берегти її, як берегли наші діти і прадіди. Ведуча2. Ми повинні читати його твори і наша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов світу. Учітеся, шануйте батьків, живіть дружно – учив Тарас Грогорович Шевченко.            І це сьогодні головне наше завдання.